ж о в т е н ь
Привіт, жовтень! А я сумувала, ти надто холодний, та мені тебе мало, танцювало на небі сонце, я у полі ромашки зривала, тебе багряного часто на сторінках блокноту згадувала. Пам'ятаєш, як уперше зустрілися? Я збирала кленове листя, а ти моє волосся вітром куйовдив, з голови все вилетіло, усі слова на мить забулися, твої думки лиш мене одну з-поміж усіх торкнулися. Ще досі гербарій у книзі бережу, розгорну її — повертаюсь у чарівну осінь, гадаю, ти мене не забув, та своїми роздумами себе бентежу, здибемося точно у одному із осінніх місяців — знаю, у долі-жартівниці безліч переплетінь. © solenka
2021-10-01 20:04:52
7
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2717
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10485