ж о в т е н ь
Привіт, жовтень! А я сумувала, ти надто холодний, та мені тебе мало, танцювало на небі сонце, я у полі ромашки зривала, тебе багряного часто на сторінках блокноту згадувала. Пам'ятаєш, як уперше зустрілися? Я збирала кленове листя, а ти моє волосся вітром куйовдив, з голови все вилетіло, усі слова на мить забулися, твої думки лиш мене одну з-поміж усіх торкнулися. Ще досі гербарій у книзі бережу, розгорну її — повертаюсь у чарівну осінь, гадаю, ти мене не забув, та своїми роздумами себе бентежу, здибемося точно у одному із осінніх місяців — знаю, у долі-жартівниці безліч переплетінь. © solenka
2021-10-01 20:04:52
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4758
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5705