ж о в т е н ь
Привіт, жовтень! А я сумувала, ти надто холодний, та мені тебе мало, танцювало на небі сонце, я у полі ромашки зривала, тебе багряного часто на сторінках блокноту згадувала. Пам'ятаєш, як уперше зустрілися? Я збирала кленове листя, а ти моє волосся вітром куйовдив, з голови все вилетіло, усі слова на мить забулися, твої думки лиш мене одну з-поміж усіх торкнулися. Ще досі гербарій у книзі бережу, розгорну її — повертаюсь у чарівну осінь, гадаю, ти мене не забув, та своїми роздумами себе бентежу, здибемося точно у одному із осінніх місяців — знаю, у долі-жартівниці безліч переплетінь. © solenka
2021-10-01 20:04:52
7
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2487