У трамваї
Ти зайшла у брудний, дещо огидний трамвай, Пробралась крізь натовп людей, Та зайняла місце позаду. Одні виходили, інші сідали, А він незмінно сидів біля тебе. Час від часу чомусь загадково всміхався, Споглядав то на тебе, То на свій телефон. "Дурник чи тільки здається?" — питання, на яке відповідь досі не відома тобі. Трамвай зупинився, Музика стихла на мить. А ти вже зібралась виходити, Телефон у кишеню поклала, У рюкзак — книжку товсту. Крок вперед зробити не встигла, Бо він свою руку тобі простягнув, Тепло розлилось всім тілом твоїм, Юнак розпустив парасольку Кольору веселкових усмішок, І ви мерщій побігли кудись в далечінь, У світ, де сонце за горизонт не заходить. © Блакитноока
2021-04-13 08:52:40
11
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Rin Ottobre
Дуже романтично)
Відповісти
2021-04-13 10:52:26
1
Сандра Мей
Так романтика... Але у житті таке рідко трапляється 🥺 А вірш бомба
Відповісти
2021-04-13 15:54:47
1
Блакитноока
@Сандра Мей ех, на жаль 💔
Відповісти
2021-04-13 16:03:36
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2487
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3364