Дядечко Час
Богдан Кухта
Час помало забирає Все, що було дороге. Лаконічно так говорить: "Не твоє вже, не твоє." Бог з речами, що зламалися, Покришилися, розбились. Так багато ще не встигли Люди, що в мені лишились... В серці заживуть рубцями, Лишуть слід - важке прощання. Всі вони - певен, любили, Мали мрії й сподівання. Не розділять більш зі мною Миті в радості й журбі, Хочу вірити в банальність, Що вони там не одні. І немає там нічого, що б псувало їх буття. Час мовчить, Всевишній поруч, Кличуть його на ім'я. Мають вісті про родину, Що у кого з нас нового. Без емоцій просто й тихо Вірять в нашу перемогу. Хоч кричить старий годинник, Скрип вчувається з далля. Дід все далі промовляє: "Не твоя вже, не твоя." © Богдан Кухта 2020
2020-09-01 18:00:37
1
0
Інші вірші поета
30 років Відпусти Мені казали 2020-ий
Інші поети
Keyci
@Keyci0987
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16860
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2249