Дядечко Час
Час помало забирає Все, що було дороге. Лаконічно так говорить: "Не твоє вже, не твоє." Бог з речами, що зламалися, Покришилися, розбились. Так багато ще не встигли Люди, що в мені лишились... В серці заживуть рубцями, Лишуть слід - важке прощання. Всі вони - певен, любили, Мали мрії й сподівання. Не розділять більш зі мною Миті в радості й журбі, Хочу вірити в банальність, Що вони там не одні. І немає там нічого, що б псувало їх буття. Час мовчить, Всевишній поруч, Кличуть його на ім'я. Мають вісті про родину, Що у кого з нас нового. Без емоцій просто й тихо Вірять в нашу перемогу. Хоч кричить старий годинник, Скрип вчувається з далля. Дід все далі промовляє: "Не твоя вже, не твоя." © Богдан Кухта 2020
2020-09-01 18:00:37
1
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1553
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9609