Єва
Сніданок з Едемом
Поцілунок - лід, Я прилип до губ твоїх. Мій психічний стан В мене сон украв Я прожив мало літ Але ти зараз повір: В твоєму розумінні Відносини це міт. Зараз пишу мов я Шекспір, Дірок в стосунках ніби тир Ти подругам своїм Гомоніла що я рекетир. Я почав приймати ліки, Лікар психіатр мов друг на віки Ти ініціатор, прошу ніж з рук викинь Чому я так тебе кохаю? В спогади досі озираюсь Лід лиш вода котра зосталась Я ніби на хресті грав роль апостола Петра Та як можна стверджувати що життя - театр? Я з глини, ти з мого ребра І яблук у саду нема Холодно і лячно, за вікном зима Ніяких «ми» ніяких «нас», лише пітьма.
2023-11-18 10:11:35
1
0
Інші вірші поета
Clous Романтика Вірші Козаки 16 грудня 2014 року
Інші поети
Aila
@aila4u
Lanna Kamerone
@lannakamerone
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1475
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11518