Мене мучать думки в голові Немов таракани що лоскочуть, мені мозок Все знищить пожежа або буревій Вкотре обіцянки на кращі життєві прогнози Всі думають, що кинути легко, але це не так. Це справжнє пекло: Я бачив піну з рота у дівчини, Яка тримала в руках отруєний крекер. Як з її очей пропадає життя, Мов закінчується газ у моєму кліпері. Так, я наївний, бо вірив що ти станеш привидом і нашлеш на мене прокляття. Зараз вже не дитя, Тому складно повірити у щастя, Хоча досі уповільнюється час, удари серця та дихання. Вона не заслуговує на мої почуття, Але вони справжні, їх треба оминати. Відносини - стигмати, І хоч натрапив на кохання, З появою наркотиків Все що ти любиш вмить зникає. Зараз мене вбиває думка про смерть друга І що Марія цей світ так рано покине. Я тільки познайомився з її родиною, Чому помирати це так огидно? Невинні очі зі спустошеним поглядом, В кімнаті наче прибрано, ніяк слідів насилля Марію вбили не пігулки, а я з її толером, А зараз у мене з памʼяті лише її порно. Серця залежних людей неначе крига, Мила, прошу, непотрібно більше бігати. Залишити на самоті це по природі стратегія невигідна. Наземні проблеми випаровуються під впливом даної речовини, Мов опіум що взаємодіє з моєю нервовою системою, Ти навіть не думала на мене глянути, Це була остання можливість, хоч на це немає конкретної причини. Мені бажали смерті, я ніколи нікому не бажав подавитись Вона стала на коліна через дорогу амфетаміну, а не тому що хотіла помолитись. Примирення не буде, у мене бедтріп, Я для тебе наче отруєний крекер. Білизна від ripndip, на зубах брекети Шалава на годину? – Мені достатньо пʼятнадцяти хвилинного петінгу! Робіть по цій інформації з життя для себе самих висновки Мене не було поряд коли в кращого друга трапився приступ, Я настільки дисонхринізувався, що думав за це відкупитись В нього змінились старі Tissot на нові GShosk Але я не можу прийняти минуле, Трепанація не вихід, як на рахунок шокотерапїі? Подія важливіша за день народження, Хоча не факт що вона подіє. Так, вона людина і неважлива її професія Хлопці з розбитими серцями та лицями Відчувають масштабну агресію. Затуманюють розум і у мене одразу псих. регресія, Я то підліток, то дорослий, та не пільг мені, ані пенсії! Я - тінь, вночі мене не стане Останній стогін від ейфорії Марії дістався Я вірю в долю не менше ніж в карму, Але завжди потрібно й на деталі зважати: Якщо ти хочеш щоб я кинув - прошу мені не заважати Я додав в раціон 1200мг прегаболіну, А раптом не настане завтра ? Загублений у лісі, без мами і тата Я шукав вихід, котрий випливав з багатьох факторів, В шоці чому пігулки товаришують з моїм кишковим трактом. Постфактум - «залежні люди виступають собі катами, вони дегенерати!» – Ці слова я скажу завтра як тост на святі. Я звільнився через куріння на робочому місці травки, Застарілі правила, я їй не поважаю лікування проводять мавпи, на жаль Залишити все як є - неправильно, потрібно розставити всі крапки, тому Марічко, прощавай. Я покину цей світ з болем підлітка, який видавив гнійного прища. Кинути хімію особисто мені було легше аніж відмовитись від куща, Любі друзі, чекаю від вас вибачення, Особливо від тебе, Марія. Я ставлю чай на дві чашечки, Хоча тебе вже тут й немає. Напевно, світ зголоднів І річ не про мене Всі лиш уникають сторонні проблеми. Я думав що зміг, Та тепер я невпевнений Мене в ночі точно спалить Інферно! Їй аби отримати ефект, Навіщо їй знати Марк Твена Якщо він помер ще за довго до неї, Тоді яка в цьому дійсно потреба? Безголовий нарк гуляє один без куратора, Був би він дівчиною – заплатив би натурою «братик внатуре, я бля буду…» - та-та-та-та Що ви свинячите мені на дорозі? Ваше бл*ть ставлення - це дискримінація, Я одягаюся так як подобається, Іноді мені здається, що «Шлях наш у кожного по своєму псується» І неважливо не займана ти, чи у нього інший колір шкіри, Ти дивишся так неначе хочеш їх зробити такими як я, річ про вразливість, для мене сімʼя - це те що важливо. Я тепер течія, а ти всього лиш риба Моє «прощавай» – як до гречкі підлива Ти наче змія, яка ніщо не збагнула і прожити дарма лише мала змогу Я думав про те, що змінити не зможу Людство - дивіденди та їх втрачати не можна Наклей на лоб патент, бо вкрадуть твої кошти А зрештою чому б не замовити «мяу» по Новій Пошті? А можна, Я просто буду існувати у соціумі, Без негативних емоцій та всіляких торчів? Добитися успіхів у цьому Можливо. Головне почати з себе, не існувати, а жити. Приймати важкі рішення, я без перебільшення. Тішуся Іриною від того що зміг народитися, Журюся Марією Від того що не зміг курткобейнитись. Невже вам не цікаво, а що ж після смерті? Ніби я перший у світі хто скуштував крейду.