Мене плескати в дитинстві не було кому…
(18+)
Мене плескати у дитинстві не було кому, я наче пташка впавша з гнізда в чорну діру Я смаку молока не памʼятаю, мабуть ніколи й не куштував його. Під звуки метушливих вулиць яйце вилупилось і так появився я. Інші пташки відрізнялись наче в очах щось на кшталт пристрасті Дивовижно що є батьки що можуть тебе прийняти таким який ти є, а не заглядати тобі до носа чи ти раптом не захотів понюхати. Вічні допити, з усіх сторін хочуть тебе тр*хнути Я наче замкнений в дитячому таборі, Сховаюсь як вовк в овечій шкурі Серед цього рогатого табуну. Мені не сняться кольорові сни, Я не бачив в яку сторону йти За плечима несу посил Залишаючи сліди сірого попелу. Я народився без батьків Та мене любили чужі мені люди Врешті вони стануть рідними Та до цього часу я нароблю кучу біди, мені стидно. У кімнаті запах нікотинового диму, Аби хтось сказав мені Що я від цього не помру, Можливо б й кинув і почав в алкоголі тонути Життя набридло, я наче в пустині пугало. Якщо по суті - Мені не по розміру взуття, В цьому переконався я без помічі третіх осіб, Я наче уособлення кота якого утопили в річці, Його мрії недоступні для сірої мишки. Під звуки захлинання від передозування мого кращого друга Я знову беру ложку та нагріваю її над конфоркою Я віднаходжу в стані наркотичного спяніння свою Ultima Thule Смішно що щастя я можу відчути лише під білою дорогою.
Мене плескати у дитинстві не було кому, я наче пташка впавша з гнізда в чорну діру Я смаку молока не памʼятаю, мабуть ніколи й не куштував його. Під звуки метушливих вулиць яйце вилупилось і так появився я. Інші пташки відрізнялись наче в очах щось на кшталт пристрасті Дивовижно що є батьки що можуть тебе прийняти таким який ти є, а не заглядати тобі до носа чи ти раптом не захотів понюхати. Вічні допити, з усіх сторін хочуть тебе тр*хнути Я наче замкнений в дитячому таборі, Сховаюсь як вовк в овечій шкурі Серед цього рогатого табуну. Мені не сняться кольорові сни, Я не бачив в яку сторону йти За плечима несу посил Залишаючи сліди сірого попелу. Я народився без батьків Та мене любили чужі мені люди Врешті вони стануть рідними Та до цього часу я нароблю кучу біди, мені стидно. У кімнаті запах нікотинового диму, Аби хтось сказав мені Що я від цього не помру, Можливо б й кинув і почав в алкоголі тонути Життя набридло, я наче в пустині пугало. Якщо по суті - Мені не по розміру взуття, В цьому переконався я без помічі третіх осіб, Я наче уособлення кота якого утопили в річці, Його мрії недоступні для сірої мишки. Під звуки захлинання від передозування мого кращого друга Я знову беру ложку та нагріваю її над конфоркою Я віднаходжу в стані наркотичного спяніння свою Ultima Thule Смішно що щастя я можу відчути лише під білою дорогою.
2024-01-10 08:59:30
2
0