Моя бабуся 18 грудня 2014 року
Ти моя рідна бабуся. Я люблю тебе, клянуся. Скільки років вже минуло, Не збагну я це й досі. Щастя радість, доброта- Може бути лише у тебе! Ми на край світі бували Ми з тобою і дідусем Всюди разом! Ти радуйся! Ти й досі молода, Як троянда у плода Чи калини, чи малини... Я не пам'ятаю вже. Ось чому я вірш писав, Я для тебе в 6 годин, Щоб згадати ці хвилини, Які разом ми провели. Два мільйона чи то три... Головне-разом їх провели.
2018-10-22 16:09:29
9
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4807
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4886