Pain In Love
Сніданок з Едемом
She hurts me a lot, because with her, I feel alive. Dud. Mood. Like. Life. I love her... I love her green eyes, Love her fire and her ice. Love her behaviour. She doesn't see the future with me, But I believe in the present. I don't want to be gloomy, but I want to be fun with you looking at sun orient. І лише в моїй уяві Залишиться цей образ. Я буду любити її і надалі За її іронію і сарказм.
2019-12-25 11:16:16
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сніданок з Едемом
Рівне😋
Відповісти
2019-12-25 11:31:07
Подобається
7653
Вау ,она точно в тебя влюбиться!
Відповісти
2019-12-25 12:47:46
1
Сніданок з Едемом
thanks, really
Відповісти
2019-12-25 17:37:16
Подобається
Інші вірші поета
Кохана пісня 2016 Мова 11 лютого 2015 року Powiedzenie Єва 6
Інші поети
Hnin Aung
@HninAung913
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11348
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3832