Ця дівка навіть не розуміє кому та що базікає. Якби не Еллі, я б вже декілька разів заткнув би їй рота, або просто дозволив би Гебу пристрелити її до чортів собчих у тому клятому лісі.
Ми поїхали з кладовища через 30 хвилин піісля того, як Стефані пішла. Треба було підготуватись, адже сьогодні візит Джонсона до "Бендо", довелось відкласти її на день через похорони та візити до ритуальних послуг, тощо.
Приїхали ми до будівлі корпорації о 10 вечора. Майже ніхто з робітників вже не був тут, тож ми по хазяйськи піднялись на останній поверх. Я взяв з бару віски Макалан 1824 року. Тримаю декілька суто дял таких зустрічей. Ні один з наркотрафікерів не вистоїть проти такого сорту.
За декілька хвилин до кабінету війшов чоловік. ростом нижче мене на голову, з невеликим пузом, але вдітий у досить елітний костюм Кітон. На руках годинник Космограф, але не його. Джонсон має звичку забирати годинники як трофеї у своїх найвпливовіших клієнтів. Напівлиса голова мала блиск від сальності, але на обличчя він був досить нічого. Хто зна, дівки чіплялись до нього через гроші чи через те, що з ним ще не дуже бридко трахатись.
- Алексе, друже, привіт! - Він протягнув руку та посміхнувся своєю туалетно-білою посмішкою. - Радий бачити, скільки років.
- Навзаєм, містер Джонсон. - Я пожав йому руку у відповідь. - Віски?
- Ніколи не відкажусь. Ти знаєш як мене спокусити, егеж?
- Що ви, пане, це суто виховання та любʼязність. - Я налив нам два келихи. - Тож, за співпрацю та підпис договору?
- Завжди радий підписати з тобою папірці. - Ми цокнулись та він зробив невеликий ковток напою. - В тебе є смак. Тож, чи правильно я зрозумів? Сума контракту складає два з половиною мільярди долларів. Я інвестую у твій фонд, та за декілька років прибуток буде на 83 відсотки вищий?
- Саме так, містер Джонсон. - Я взяв з шухляди чорну папку з позолоченим надписом "Бендо" та дістав звідти пару папірців з графіцами прибутку за останній рік. Ми росли як на дріжжах.
- Де поставити загогульку? - Джонсон навіть не глянув на них. Або це максимальна довіра до мене, або він має до мене "але". - Але... - Я так і думав. - Я б зотів обговорити з тобою ще дещо.
- Слухаю?
Я розумів до чого цей падла веде.
- Ми обидва знаємо, що ми по лікті у крові, чи не так? Тож, я б хотів позичити у тебе Гебріеля для одної справи.
- Продовжуйте. - Я кинув очі на Геба, який стояв біля вхожу до кабінету. Він посміхався. Він знав, що вже за годину почне свою власну криваву вечірку, а пропозиція Джонсона мала б бути її продовженням.
- Справа в тому, що мій син зустрічався з однією дівкою. Ти її знаєш. Стефані Томпсон.
От бля.
- Хм, так, чув про неї. Особисто ми не знайомі.
- Шкода, вона б тобі сподобалась. Я декілька разів брав її у сина чисто подрочити на неї та щоб вона смачно мені відсосала, та ще гарнюня. - Сука, я дозволю Гебу зробити з тобою все, що він захоче. - Тож, мені треба щоб Гебріель знайшов її та привіз до мене. Вона розбила моєму синові серце. Тож, Геб може не шкодувати її, але привезти живою.
Бля. От бля. Механізми в моєму мозоку намагались прокрутити все це. Я можу здогадатись звідки ті її шрами. Під столом я стиснув один кулак, але моє обличчя не виказало ні однієї емоції.
- Щож, якщо для тебе це так важливо. Вона мабуть та ще штучка.
- Ох і не кажи. Зараз покажу тобі. - Джонсон дістав телефон та показав мені фото. Стефані лежить на підлозі, накруги її блідо рожевих сосків кровоточать порізи, а його син злизує цю кров. Сука. Придушу. - Ти подивись на ці форми. Таких натуральних краль рідко зустрінеш.
- Якщо це спонукатиме тебе підписати договір прямо зараз - Гебріель з радістю допоможе, так Геб?
- Щеб пак, Босс.
- Щож, дай тоді мені ручку, будь-ласка. Вважай домовились.
Я стиснув його руку досить міцно, але це ок. Він підписав договір. Він вже мерець. Але його син, сука людина інкогніто. Буде важко його знайти. Без його смерті мої 30% не прийдуть так легко, як я вважав.
- Я напишу тобі ввечері інформацію, де вона живе зараз. Приємно мати з тобою справу. - Його туалетна посмішка осліпила мене знову і він допив віски одним ковтком. - До зустрічі, Геб.
- Бувайте, містер Джонсон. Навзаєм.
Ми почекали 10 хвилин, пока Джонсон піде та вийшли назовні. Ріо вже чекав нас, та мій вигляд йому зовсім не сподобався. Потрібен план. Вибач, Еллі, я обіцяв, що не наближусь до Стеф, але також обіцяв тобі зберегти її. Одною обіцянкою доведеться пошкодувати.
Ми сіли в машину. Геб сидів біля мене. Його трясло від передчуття.
- Тож, Алекс, що мені робити? Сьогодні чи завтра?
- Дівку не чіпай. А от з ним можеш повеселитись. Бажано зроби кілька фото, його синулі треба буде відіслати. Ріо, до тебе є завдання.
- Так, сер?
- Заїдем до дому Еллі. Треба, щоб ти відвіз дівку до мене. Вона з характером буде пручатись.
- Але...
- Без але. Я знаю, це не по твоїх правилах. Але той гімнюк її прикончить відразу як знайде. Тож ти або залишаєшся гарним хлопчиком, що не викладає дівча, або дозволяєш їй болісно та повільно вмирати.
- Зрозумів.
- Геб, можеш бігти. Не буду затримувати твою паті. Але не забувай замітати сліди. Минулого разу я ледве тебе витяг.
- Все буде красиво. - Хлопець підмигнув мені, та вийшов з машини. Ви б бачили кількість тремору по його тілу. Не треба ніяких наркотиків, просто дайте йому ножа. - Поїхали.