лист, який ти захочеш спалити.
Привіт. Я давно не писала тобі листів.
Ти вже, певно, забув мій неохайний почерк.
Уявляєш, у нас вчора випав сніг!
Я розкажу тобі сотні новин, якщо, звісно, захочеш.
Вибач за грубість з останніх днів.
Це тільки турбота про мене, не більше, знаєш?
Дай якийсь знак, якщо більше не бачиш зі мною снів.
Я страждаю, а ти? А ти, мабуть, вже не страждаєш.
Я одужала, і немає температури!
Але той жахливий і нескінченний кашель...
Осінь розставила всі крапки і накреслила всі фігури.
Якою б гарною не була, та не стане «нашою».
Що там ти? Як поживає «сонце»?
Воно стареньке і від того таке пофарбоване.
Буде світити тобі і взимку своєю холодною бронзою.
А життя, воно просто... Зломлене.
Не шукай більше відповіді, забудь про сенс.
Ми занадто далеко один від одного.
І на згадку – тільки постійний стрес.
І, на щастя, більше нічого доброго.
Прощавай, не чекаю мальованих сторінок.
Наші дороги плетуться у різні боки.
Я – одна разом з тисячами думок.
Ти – один? Сподіваюсь, не одинокий.
2024-11-05 19:32:02
6
5