лист, який ти захочеш спалити.

ромашка лікарська

Привіт. Я давно не писала тобі листів. Ти вже, певно, забув мій неохайний почерк. Уявляєш, у нас вчора випав сніг! Я розкажу тобі сотні новин, якщо, звісно, захочеш. Вибач за грубість з останніх днів. Це тільки турбота про мене, не більше, знаєш? Дай якийсь знак, якщо більше не бачиш зі мною снів. Я страждаю, а ти? А ти, мабуть, вже не страждаєш. Я одужала, і немає температури! Але той жахливий і нескінченний кашель... Осінь розставила всі крапки і накреслила всі фігури. Якою б гарною не була, та не стане «нашою». Що там ти? Як поживає «сонце»? Воно стареньке і від того таке пофарбоване. Буде світити тобі і взимку своєю холодною бронзою. А життя, воно просто... Зломлене. Не шукай більше відповіді, забудь про сенс. Ми занадто далеко один від одного. І на згадку – тільки постійний стрес. І, на щастя, більше нічого доброго. Прощавай, не чекаю мальованих сторінок. Наші дороги плетуться у різні боки. Я – одна разом з тисячами думок. Ти – один? Сподіваюсь, не одинокий.

2024-11-05 19:32:02

6

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

ромашка лікарська

@Микола Мотрюк 💔

Відповісти

2024-11-06 15:24:57

2

ромашка лікарська

@Морок Неферат часом теж ловлю себе на думці, що світ змінився, дуже. іноді це лякає. але ж, мабуть, він постійно змінюється, як і все, як і всі. ми просто потрапили саме в цей відрізок часу;) і повинні навчитись жити в цьому світі, мінливому, такому, яким він є; долати перешкоди, які він нам підготував. попри все, любити. це обов'язкова умова!!! все буде добре, повірте 🤍 вірші іноді сумні, бо про взаємини людей. на жаль, так вже сталось, що усі ми різні, часто трапляється так, що ми залишаємо один одному шрами. але ж і це – частинка життя. поки болить, ти живий) без страждання не виходить мистецтва але обіцяю вам, обов'язково ще напишу щось світле і радісне 🌼 можете переглянути мою сторінку, там знайдеться пара віршів про літо, квіти, природу, кохання та щирість. не все втрачено, все в наших руках 🤍

Відповісти

2024-11-06 15:35:19

2

Морок Неферат

@ромашка лікарська Христос є Любов та Його послідовники на жаль не мають в собі любові. Люди розіпьяли на хресті Спасителя. З віком починаю розуміти, що мир духовний можна лише в індуїзму обрести, бо християни Бога використовують і в наш час ради своїх меркантильних цілей й так багато насильства і вбивства в тому християнстві. Молимося ми всі одному Богові, просто слідуємо на жаль-кожен по своєму(( Ви праві, все буде гаразд та необхідне чудо для того: світ зцілиться лише тоді коли відкриється на зустріч Любові. Ось і я писав колись неймовірні вірші й пишаюся ними а сучасні люди їх читають і кажуть що надто чисті та невинні вони та до рифми придираються а я перечитую їх і бачу в них життя чудове яке воно є і яким може бути знов та це вибір кожного окремо жити в любові чи насильстві вибір простий та люди чомусь завжди обирають темряву і віддаляються від світла я один з небагатьох хто ще світлу слідує я трохи навіть чокнувся бо боротьба практично з усіма за збереження того світла всередині але я не здамся і до останнього подиху залишуся вірним собі!

Відповісти

2024-11-06 15:43:35

2

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12423

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5710