мурашник
Не кажи мені, що світ — не мурашник, Я бачила, як люди ховаються між стелі і стіни. Іноді всередині бетону холодно й страшно, Важко, витягуються вулиці змарнілі, як змії. Ведуть переходи в не найкращі місце і час, Сходами підіймаються ті, хто не вірять ліфтам, Світлофори горять різними кольорами для нас, Вивіски випромінюють гострий біль і світло. Зіниці більші за повний місяць, Зірки розмиті автомобільним сяйвом. Рухаємось помірно, стоїмо активно на місці, Думки довгі, заплутані і нейтральні. Чужі руки забирають до себе, Перехрестя ворожо шумить моторами, Не встигаю підняти очі до неба, Воно хмарами вкрите напівпрозорими. Я літаю в обіймах холодних тіней, Проходжу крізь совість, сніг і сутінки, Мурашник чує усе, про що мрію я, І кидає шанси під ноги тут-таки.
2023-01-28 14:16:09
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ви навели досить переконливі аргументи, що світ - таки мурашник) Гарно описано)
Відповісти
2023-01-28 18:32:30
1
ромашка лікарська
@Н Ф дуже дякую ☺️
Відповісти
2023-01-28 20:16:38
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1756
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1460