мурашник
Не кажи мені, що світ — не мурашник, Я бачила, як люди ховаються між стелі і стіни. Іноді всередині бетону холодно й страшно, Важко, витягуються вулиці змарнілі, як змії. Ведуть переходи в не найкращі місце і час, Сходами підіймаються ті, хто не вірять ліфтам, Світлофори горять різними кольорами для нас, Вивіски випромінюють гострий біль і світло. Зіниці більші за повний місяць, Зірки розмиті автомобільним сяйвом. Рухаємось помірно, стоїмо активно на місці, Думки довгі, заплутані і нейтральні. Чужі руки забирають до себе, Перехрестя ворожо шумить моторами, Не встигаю підняти очі до неба, Воно хмарами вкрите напівпрозорими. Я літаю в обіймах холодних тіней, Проходжу крізь совість, сніг і сутінки, Мурашник чує усе, про що мрію я, І кидає шанси під ноги тут-таки.
2023-01-28 14:16:09
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ви навели досить переконливі аргументи, що світ - таки мурашник) Гарно описано)
Відповісти
2023-01-28 18:32:30
1
ромашка лікарська
@Н Ф дуже дякую ☺️
Відповісти
2023-01-28 20:16:38
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3025
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3510