те, що нарешті минулося.
ромашка лікарська
Біле сяйво минулих спогадів, Бруківка повз твою вулицю, Сотні здивованих поглядів І те, що нарешті минулося. Мальований змій на зап'ясті, Сушені квіти і вечір. Це звалося дивним щастям І здавалось тоді доречним. Сад нездійснених мрій і планів, Марні зустрічі і надії, Червоні, як кров, троянди, Запалені сонцем тіні, Квиток на останній потяг, Обійми й нечесне «до завтра»... Болючий огидний спогад, І, наостанок, зрада.
2024-03-06 22:12:10
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Прикро...
Відповісти
2024-03-13 07:05:38
1
ромашка лікарська
@Микола Мотрюк це лише образи, проте коли так стається насправді, це дійсно дуже прикро((
Відповісти
2024-03-13 07:10:15
1
Інші вірші поета
пролог. головному герою моїх сторінок і снів якби можна було, я б зустріла тебе давно.. осінній стиль проникає в суспільство
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2146
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6802