те, що нарешті минулося.
Біле сяйво минулих спогадів, Бруківка повз твою вулицю, Сотні здивованих поглядів І те, що нарешті минулося. Мальований змій на зап'ясті, Сушені квіти і вечір. Це звалося дивним щастям І здавалось тоді доречним. Сад нездійснених мрій і планів, Марні зустрічі і надії, Червоні, як кров, троянди, Запалені сонцем тіні, Квиток на останній потяг, Обійми й нечесне «до завтра»... Болючий огидний спогад, І, наостанок, зрада.
2024-03-06 22:12:10
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Прикро...
Відповісти
2024-03-13 07:05:38
1
ромашка лікарська
@Микола Мотрюк це лише образи, проте коли так стається насправді, це дійсно дуже прикро((
Відповісти
2024-03-13 07:10:15
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2602
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2672