те, що нарешті минулося.

ромашка лікарська

Біле сяйво минулих спогадів, Бруківка повз твою вулицю, Сотні здивованих поглядів І те, що нарешті минулося. Мальований змій на зап'ясті, Сушені квіти і вечір. Це звалося дивним щастям І здавалось тоді доречним. Сад нездійснених мрій і планів, Марні зустрічі і надії, Червоні, як кров, троянди, Запалені сонцем тіні, Квиток на останній потяг, Обійми й нечесне «до завтра»... Болючий огидний спогад, І, наостанок, зрада.

2024-03-06 22:12:10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Микола Мотрюк

Прикро...

Відповісти

2024-03-13 07:05:38

ромашка лікарська

@Микола Мотрюк це лише образи, проте коли так стається насправді, це дійсно дуже прикро((

Відповісти

2024-03-13 07:10:15

Інші вірші поета

пам'яті літа. коли ти поряд (ти, тебе, тобі, для тебе) ти був і назавжди лишишся моєю нестерпністю болиш.

Інші поети

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Любов

@lyubov_gladunyak

GRAFO

@grafo

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2126

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4923