поки хвильки твого волосся мене в лихоманці закручують.
ромашка лікарська
Сонце, здається, без жалю, палить мою білу спину, І тихий шум близької дороги мене засмучує. Я б сиділа тут тільки для того, щоб плакати без упину, Поки хвильки твого волосся мене в лихоманці закручують; Поки я ще не розумію, наскільки близько осінні очі; Поки мрії ще грають реальністю і часто замінюють спогади. Я обіцяю приходити в сни на побачення кожної ночі. Я ловитиму твій силует на вулиці втомленим поглядом. ლ
2023-08-25 10:57:27
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
ромашка лікарська
дякую ☺️ не знаю, що це, але мені подобається, бо виглядає ніби естетично 😅
Відповісти
2023-08-29 18:36:35
Подобається
ромашка лікарська
о, певно, то воно і є 😅 бо я це десь у смайликах знайшла)
Відповісти
2023-08-29 18:38:36
Подобається
ромашка лікарська
дякую 😊
Відповісти
2023-08-29 18:42:00
Подобається
Інші вірші поета
якби можна було, я б зустріла тебе давно.. осінній стиль проникає в суспільство просто тихенько тебе неймовірно любити. музика чи література.
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2128
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1747