пролог.
Я часто сумую за теплим кульбабовим літом.
За полем ромашок, що біля розбитої вежі.
За присмаком сонця, що тихо заходить зліва.
І за коханням, на перший погляд, безмежним.
За дощем крижаним, що змивав всі плітки і образи.
За нічними розмовами, що тоді здавались важливими.
За короткими і незначними значними фразами.
За тими моментами, в яких ми були щасливими.
2023-12-01 09:15:10
5
5