осінній стиль проникає в суспільство
Осінь спускається у провулки, Хоч сонце ще намагається втримати літню спеку. Дерева скинули листя і тягнуть до вікон холодні колючі руки, Вітер стає пекучим, але ще можна вдягтися легко. Осінь диктує свій новий стиль і правила:  Тепер ти не маєш права забути свої обов'язки. Листя уже на землі, і ніхто не бачив, як воно впало, Повітря тихенько вкривається чимось терпким і морозним. Наступного тижня — тепліше, місцями можливі опади. І вже більше хочеться білу і однозначну зиму. Замрієм про літо, як тільки відчуєм її примхливі дотики й протяги. І це буде постійно іти по колу, із року в рік, без упину. А поки осінній стиль проникає в суспільство,  Змінює одяг, взуття, зрештою.. Давай передивимось усі тобою вподобані фільми? Поки дощ із підступним вітром тримає нас під домашнім арештом. Нехай події змінюються з страшенною швидкістю, Лишаючи тільки можливі ймовірності, Трапляються теплі спогади, що затишно пахнуть вічністю, Осіннім листям і відчуттям незмінної щирості й вірності.
2023-11-10 15:54:40
7
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1530
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673