осінній стиль проникає в суспільство
Осінь спускається у провулки, Хоч сонце ще намагається втримати літню спеку. Дерева скинули листя і тягнуть до вікон холодні колючі руки, Вітер стає пекучим, але ще можна вдягтися легко. Осінь диктує свій новий стиль і правила:  Тепер ти не маєш права забути свої обов'язки. Листя уже на землі, і ніхто не бачив, як воно впало, Повітря тихенько вкривається чимось терпким і морозним. Наступного тижня — тепліше, місцями можливі опади. І вже більше хочеться білу і однозначну зиму. Замрієм про літо, як тільки відчуєм її примхливі дотики й протяги. І це буде постійно іти по колу, із року в рік, без упину. А поки осінній стиль проникає в суспільство,  Змінює одяг, взуття, зрештою.. Давай передивимось усі тобою вподобані фільми? Поки дощ із підступним вітром тримає нас під домашнім арештом. Нехай події змінюються з страшенною швидкістю, Лишаючи тільки можливі ймовірності, Трапляються теплі спогади, що затишно пахнуть вічністю, Осіннім листям і відчуттям незмінної щирості й вірності.
2023-11-10 15:54:40
7
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1566
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1930