осінній стиль проникає в суспільство
Осінь спускається у провулки, Хоч сонце ще намагається втримати літню спеку. Дерева скинули листя і тягнуть до вікон холодні колючі руки, Вітер стає пекучим, але ще можна вдягтися легко. Осінь диктує свій новий стиль і правила:  Тепер ти не маєш права забути свої обов'язки. Листя уже на землі, і ніхто не бачив, як воно впало, Повітря тихенько вкривається чимось терпким і морозним. Наступного тижня — тепліше, місцями можливі опади. І вже більше хочеться білу і однозначну зиму. Замрієм про літо, як тільки відчуєм її примхливі дотики й протяги. І це буде постійно іти по колу, із року в рік, без упину. А поки осінній стиль проникає в суспільство,  Змінює одяг, взуття, зрештою.. Давай передивимось усі тобою вподобані фільми? Поки дощ із підступним вітром тримає нас під домашнім арештом. Нехай події змінюються з страшенною швидкістю, Лишаючи тільки можливі ймовірності, Трапляються теплі спогади, що затишно пахнуть вічністю, Осіннім листям і відчуттям незмінної щирості й вірності.
2023-11-10 15:54:40
7
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1662
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1237