осінній стиль проникає в суспільство
Осінь спускається у провулки, Хоч сонце ще намагається втримати літню спеку. Дерева скинули листя і тягнуть до вікон холодні колючі руки, Вітер стає пекучим, але ще можна вдягтися легко. Осінь диктує свій новий стиль і правила:  Тепер ти не маєш права забути свої обов'язки. Листя уже на землі, і ніхто не бачив, як воно впало, Повітря тихенько вкривається чимось терпким і морозним. Наступного тижня — тепліше, місцями можливі опади. І вже більше хочеться білу і однозначну зиму. Замрієм про літо, як тільки відчуєм її примхливі дотики й протяги. І це буде постійно іти по колу, із року в рік, без упину. А поки осінній стиль проникає в суспільство,  Змінює одяг, взуття, зрештою.. Давай передивимось усі тобою вподобані фільми? Поки дощ із підступним вітром тримає нас під домашнім арештом. Нехай події змінюються з страшенною швидкістю, Лишаючи тільки можливі ймовірності, Трапляються теплі спогади, що затишно пахнуть вічністю, Осіннім листям і відчуттям незмінної щирості й вірності.
2023-11-10 15:54:40
7
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1856
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1670