водити їх за собою, йдучи насправді за ними.
Я завжди легко прощаюсь із книгами,
Лишаючи їм на згадку тільки пил на полиці.
А з людьми, такими нудними і немінливими,
Чомусь хотілось мені назавжди лишиться.
Хотілось приходити, набридати,
З'являтись там, де вони мене не чекали.
Мені хотілось себе віддати.
Хотілось, щоб мене бачили, але не чіпали.
І я мусила під дощем стояти годинами,
І дивитись на те, як мене забувають.
Я водила їх за собою, йдучи насправді за ними.
Я дряпала на руці лезом: «ЗРАДУ НЕ ВИБАЧАЮТЬ.»
2023-12-14 21:26:41
7
0