скажи, похмуре небо, що не марно я прожив
ромашка лікарська
feat. baofán (@marco_richter) Сиджу в кафе за столиком, дивлюсь в віконце, У мене серце в поцілунках чорної мадам. Я хочу, щоб нарешті дощ полишив сонце. Бо холод відчуваю, він і називається життям. Минуле залиши́лось в пам'яті болючим світлом, Що крізь роки мені пече у грудях. І я боюсь того, що іншим, може, непомітно... А я — самотній в цих щасливих людях. Малеча з варикозом і сухими пальцями, Навчіть мене ту ложку брать до рота, А ще колись життя здавадось ніжним вальсом, Були часи...а зараз мій — партнер глуха дрімота... І жаль потроху відбирає душу... Моє нічне жахіття — забуття. Колись цей світ і я лишити мушу.. А скільки смерті я просив за все своє буття! Так тяжко признавать, що стукають у двері, Чи то Вона, чи то вони в халатах? Кінець вже близько, залиши́лось кілька серій, Кумедно навіть, як не хочемо любить і вміємо страждати... І сонце трохи швидше котиться на захід, А я ще досі пам'ятаю ранок. Останні дні, хвилини — дивний за́пал В кольорі тиші і важких фіранок. Піду попити лікарську ромашку — затужив... Нап'юся нею як востаннє, Скажи, похмуре небо, що не марно я прожив, Підтвердь, що вже на мене ти чекаєш...
2023-08-30 07:49:14
10
0
Інші вірші поета
осінній стиль проникає в суспільство мурашник просто тихенько тебе неймовірно любити. зірки світять на стелі
Інші поети
Lovely Heart
@LovelyHeartForever21
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1136
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5572