скажи, похмуре небо, що не марно я прожив
ромашка лікарська
feat. baofán (@marco_richter) Сиджу в кафе за столиком, дивлюсь в віконце, У мене серце в поцілунках чорної мадам. Я хочу, щоб нарешті дощ полишив сонце. Бо холод відчуваю, він і називається життям. Минуле залиши́лось в пам'яті болючим світлом, Що крізь роки мені пече у грудях. І я боюсь того, що іншим, може, непомітно... А я — самотній в цих щасливих людях. Малеча з варикозом і сухими пальцями, Навчіть мене ту ложку брать до рота, А ще колись життя здавадось ніжним вальсом, Були часи...а зараз мій — партнер глуха дрімота... І жаль потроху відбирає душу... Моє нічне жахіття — забуття. Колись цей світ і я лишити мушу.. А скільки смерті я просив за все своє буття! Так тяжко признавать, що стукають у двері, Чи то Вона, чи то вони в халатах? Кінець вже близько, залиши́лось кілька серій, Кумедно навіть, як не хочемо любить і вміємо страждати... І сонце трохи швидше котиться на захід, А я ще досі пам'ятаю ранок. Останні дні, хвилини — дивний за́пал В кольорі тиші і важких фіранок. Піду попити лікарську ромашку — затужив... Нап'юся нею як востаннє, Скажи, похмуре небо, що не марно я прожив, Підтвердь, що вже на мене ти чекаєш...
2023-08-30 07:49:14
10
0
Інші вірші поета
пам'яті літа. коли ти поряд (ти, тебе, тобі, для тебе) те, що нарешті минулося. головному герою моїх сторінок і снів
Інші поети
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Kayla Faith
@KaylaFaith48
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4333
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1851