скажи, похмуре небо, що не марно я прожив

ромашка лікарська

feat. baofán (@marco_richter) Сиджу в кафе за столиком, дивлюсь в віконце, У мене серце в поцілунках чорної мадам. Я хочу, щоб нарешті дощ полишив сонце. Бо холод відчуваю, він і називається життям. Минуле залиши́лось в пам'яті болючим світлом, Що крізь роки мені пече у грудях. І я боюсь того, що іншим, може, непомітно... А я — самотній в цих щасливих людях. Малеча з варикозом і сухими пальцями, Навчіть мене ту ложку брать до рота, А ще колись життя здавадось ніжним вальсом, Були часи...а зараз мій — партнер глуха дрімота... І жаль потроху відбирає душу... Моє нічне жахіття — забуття. Колись цей світ і я лишити мушу.. А скільки смерті я просив за все своє буття! Так тяжко признавать, що стукають у двері, Чи то Вона, чи то вони в халатах? Кінець вже близько, залиши́лось кілька серій, Кумедно навіть, як не хочемо любить і вміємо страждати... І сонце трохи швидше котиться на захід, А я ще досі пам'ятаю ранок. Останні дні, хвилини — дивний за́пал В кольорі тиші і важких фіранок. Піду попити лікарську ромашку — затужив... Нап'юся нею як востаннє, Скажи, похмуре небо, що не марно я прожив, Підтвердь, що вже на мене ти чекаєш...

2023-08-30 07:49:14

Інші вірші поета

мені тут без тебе нестерпно холодно. грай на гітарі, поки не зітреш пальці ми випадково колись перетнемось в майбутніх життях. миті зі смаком нескінченності

Інші поети

Ari

@arneberg

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Marry Dead

@marry_dead

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3067

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

3283