якби можна було, я б зустріла тебе давно..
Літня ніч ховає від перехожих Наші юні обличчя, вкриті веснянками. Двоє різних у всьому, заледве у чомусь схожих.. Ми впиваємось поцілунками і світанками. Наші зустрічі пораховано: Ти приходиш кожного вечора. Ми кохаємо палко і неприховано, Говоримо впевнено, не розбираючи слова на «доречні» і «недоречні». Венами замість крові — вино. Очі сльозами наповнені, а душі сонцем спустошені. Якби можна було, я б зустріла тебе давно, Припинивши війну наших поглядів ще до її оголошення.
2023-06-24 18:30:19
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Фантастичний вірш😍 Такий чуттєвий)
Відповісти
2023-06-24 19:54:36
1
ромашка лікарська
@Н Ф дякую 🥰
Відповісти
2023-06-24 19:56:08
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1856
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1654