Остання сповідь
Моє кохання до тебе - це бруд на асфальті,
невимовна печаль, холодні пальці,
теплий світанок у травні,
ендорфінний дощ, напруга між нами.
Нестача кисню від доторку твоїх рук до мого волосся,
так, саме ти - причина моїх душевних мук щодня і щоночі.
Моя залежність тобою варта справ криміналу й суду.
Кохати тебе безглуздо, але я буду.
Я пізнала твою ніжість через безодню грубості,
серед холоду в серці та байдужості.
Але ти все такий же нескоренний в моїй обладі,
втім, я не змушу кохати мене чи звертати увагу.
Давай, зроби вигляд, що ми незнайомі.
Здихайся мене і моєї любові.
Поламай мої ребра, кинь на безвідді,
розбий вщент моє серце немилосердно,
а потім розкажи про те, як жити тобі нестерпно.
Я ладна впасти на коліна в бруд, благаючи твоєї ласки.
Влаштуй мені останню сповідь, будь ласка.
Я тихо заридаю, поки ти зітхаєш тяжко.
Посиди в моїй присутності ще трохи,
благаю, не квапся.
В той серпневий вечір утопія наша, тліючи, горіла.
Дозволь згинути в обіймах рук твоїх,
тепло яких я так любила.
2024-01-31 23:53:32
3
0