Остання сповідь
Моє кохання до тебе - це бруд на асфальті, невимовна печаль, холодні пальці, теплий світанок у травні, ендорфінний дощ, напруга між нами. Нестача кисню від доторку твоїх рук до мого волосся, так, саме ти - причина моїх душевних мук щодня і щоночі. Моя залежність тобою варта справ криміналу й суду. Кохати тебе безглуздо, але я буду. Я пізнала твою ніжість через безодню грубості, серед холоду в серці та байдужості. Але ти все такий же нескоренний в моїй обладі, втім, я не змушу кохати мене чи звертати увагу. Давай, зроби вигляд, що ми незнайомі. Здихайся мене і моєї любові. Поламай мої ребра, кинь на безвідді, розбий вщент моє серце немилосердно, а потім розкажи про те, як жити тобі нестерпно. Я ладна впасти на коліна в бруд, благаючи твоєї ласки. Влаштуй мені останню сповідь, будь ласка. Я тихо заридаю, поки ти зітхаєш тяжко. Посиди в моїй присутності ще трохи, благаю, не квапся. В той серпневий вечір утопія наша, тліючи, горіла. Дозволь згинути в обіймах рук твоїх, тепло яких я так любила.
2024-01-31 23:53:32
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2472
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656