Зміни
Що складно, так це зізнатися, що ти змінилася... Зізнатися собі, друзям, сім'ї. Таке відчуття, ніби під дýшем шкіру змила всю І тепер колишні речі вже не мої. Не мої думки, обіцянки, слова, крики, Вічні розмови про біль і страх. Відтепер мій голос буде почутим, хоча і тихим, Впевненість і любов до себе поселилися в моїх очах. Що помітила, так це емоції, точніше їх відсутність, Навколо серця тепер паркан. Ви хочете осягнути справжню мою сутність... Ледве вдається мені, то де там вам? Я зрозуміла ще, що всіх цих персон Не хочу піддаватися впливу. Це все було як сон, І це все було жахливо. Ці стандарти нав'язані оточенням, Біла шкіра, пряме волосся, щонайменше число на вагах. Всі вони робили з мене приречену, Бо вигляд я мала недостатньо гарний, навіть в своїх очах. Та зараз я приймаю себе Духовно й морально Це не означає, що нічний жор гряде, Та тепер я знаю, що означає "гарно". Не звинувачую подруг в такому на мене впливі, Просто в цьому і є причина мого відсторонення. Не звинувачую себе в чутливості, Просто визнаю провину цього блукання. Зараз я інакша, дивна, Не скажу, але зроблю висновок. На даний період, я such a людина, Але рано говорити про підсумок
2022-01-09 21:00:34
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Красиво 🌟
Відповісти
2022-01-10 13:49:52
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5734
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12488