Зміни

Wanter

Що складно, так це зізнатися, що ти змінилася... Зізнатися собі, друзям, сім'ї. Таке відчуття, ніби під дýшем шкіру змила всю І тепер колишні речі вже не мої. Не мої думки, обіцянки, слова, крики, Вічні розмови про біль і страх. Відтепер мій голос буде почутим, хоча і тихим, Впевненість і любов до себе поселилися в моїх очах. Що помітила, так це емоції, точніше їх відсутність, Навколо серця тепер паркан. Ви хочете осягнути справжню мою сутність... Ледве вдається мені, то де там вам? Я зрозуміла ще, що всіх цих персон Не хочу піддаватися впливу. Це все було як сон, І це все було жахливо. Ці стандарти нав'язані оточенням, Біла шкіра, пряме волосся, щонайменше число на вагах. Всі вони робили з мене приречену, Бо вигляд я мала недостатньо гарний, навіть в своїх очах. Та зараз я приймаю себе Духовно й морально Це не означає, що нічний жор гряде, Та тепер я знаю, що означає "гарно". Не звинувачую подруг в такому на мене впливі, Просто в цьому і є причина мого відсторонення. Не звинувачую себе в чутливості, Просто визнаю провину цього блукання. Зараз я інакша, дивна, Не скажу, але зроблю висновок. На даний період, я such a людина, Але рано говорити про підсумок

2022-01-09 21:00:34

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

просто веселка

Красиво 🌟

Відповісти

2022-01-10 13:49:52

1

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1787

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1196