Зміни
Що складно, так це зізнатися, що ти змінилася... Зізнатися собі, друзям, сім'ї. Таке відчуття, ніби під дýшем шкіру змила всю І тепер колишні речі вже не мої. Не мої думки, обіцянки, слова, крики, Вічні розмови про біль і страх. Відтепер мій голос буде почутим, хоча і тихим, Впевненість і любов до себе поселилися в моїх очах. Що помітила, так це емоції, точніше їх відсутність, Навколо серця тепер паркан. Ви хочете осягнути справжню мою сутність... Ледве вдається мені, то де там вам? Я зрозуміла ще, що всіх цих персон Не хочу піддаватися впливу. Це все було як сон, І це все було жахливо. Ці стандарти нав'язані оточенням, Біла шкіра, пряме волосся, щонайменше число на вагах. Всі вони робили з мене приречену, Бо вигляд я мала недостатньо гарний, навіть в своїх очах. Та зараз я приймаю себе Духовно й морально Це не означає, що нічний жор гряде, Та тепер я знаю, що означає "гарно". Не звинувачую подруг в такому на мене впливі, Просто в цьому і є причина мого відсторонення. Не звинувачую себе в чутливості, Просто визнаю провину цього блукання. Зараз я інакша, дивна, Не скажу, але зроблю висновок. На даний період, я such a людина, Але рано говорити про підсумок
2022-01-09 21:00:34
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Красиво 🌟
Відповісти
2022-01-10 13:49:52
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10909
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
5
1627