Діалог
- Інтернет - твоя хвороба...
Це світ наповнений злобою.
Розпуста, вбивства, купа брехні -
Це все не заховано там на глибокому дні.
Чим більше ти там, тим гіршаєш.
Мене ти вже не слухаєш,
Зарозумілими фразами говориш,
А істини навіть не розумієш.
- А яка вона, ваша істина, правда?
Пучала б, була б нескінченно рада!
Лиш щоночі приходите і вимагаєте.
Щоб її отримати, ніяких методів не минаєте.
А я не розумію своїм дитячим мозком,
Чому мої почуття, слова і сльози -
Це все брехня, несправедливість світу.
І що ми зробили вам, як ваші діти?
Інтернет - чудове творіння,
Він, саме він дає моїй психіці спасіння.
Лише нядягнувши навушники, я не чую крику,
Лише нереальне не дає проникнути в голову лиху.
На мить...
А потім знову...все гримить.
Не має його, ви його забрали.
Бо це ж ви його нам дали.
Як і хліб, і дім, як життя.
"Коли вже за пайку почнеш платити?" -
Такі почула я ваші слова.
Так ви ще й забрали нереальну реальність,
Останнього рятівника.
Поплачу, засну, прокинусь,
піду ховати запухлі очі.
Такі от наші з вами спокійні ночі.
А не краще було б, що б в Інтернеті я деградувала?
Щоб на очі вам не попадала і не дратувала?
Не забирайте в нас Інтернет - це порада.
Бо це не найгірше, що може бути, Тату.
В нас може з'явитися більше часу, щоб з вами "по душам" поговорити.
І, повірте, цього ви можете і не переварити
.
2021-12-06 18:14:19
3
1