Діалог

Wanter

- Інтернет - твоя хвороба... Це світ наповнений злобою. Розпуста, вбивства, купа брехні - Це все не заховано там на глибокому дні. Чим більше ти там, тим гіршаєш. Мене ти вже не слухаєш, Зарозумілими фразами говориш, А істини навіть не розумієш. - А яка вона, ваша істина, правда? Пучала б, була б нескінченно рада! Лиш щоночі приходите і вимагаєте. Щоб її отримати, ніяких методів не минаєте. А я не розумію своїм дитячим мозком, Чому мої почуття, слова і сльози - Це все брехня, несправедливість світу. І що ми зробили вам, як ваші діти? Інтернет - чудове творіння, Він, саме він дає моїй психіці спасіння. Лише нядягнувши навушники, я не чую крику, Лише нереальне не дає проникнути в голову лиху. На мить... А потім знову...все гримить. Не має його, ви його забрали. Бо це ж ви його нам дали. Як і хліб, і дім, як життя. "Коли вже за пайку почнеш платити?" - Такі почула я ваші слова. Так ви ще й забрали нереальну реальність, Останнього рятівника. Поплачу, засну, прокинусь, піду ховати запухлі очі. Такі от наші з вами спокійні ночі. А не краще було б, що б в Інтернеті я деградувала? Щоб на очі вам не попадала і не дратувала? Не забирайте в нас Інтернет - це порада. Бо це не найгірше, що може бути, Тату. В нас може з'явитися більше часу, щоб з вами "по душам" поговорити. І, повірте, цього ви можете і не переварити .

2021-12-06 18:14:19

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мілена_Мі

Жорстока правда...

Відповісти

2021-12-11 13:37:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4661

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208