Желетка
Всім вам боляче, не хочеться жити.
Важко встати зранку і каву зварити.
Ви жалієтесь на світ, на оточення,
Говорите, що почуваєтесь приреченими.
А я щодня це слухаю
Хоча інколи просто піднімаю трубку і зовсім не про те думаю.
Розумію, вам потрібно виговоритися
І проблемами своїми з кимось поділитися.
Та чому я ця желетка?
Чому звертаючись до мене зрідка
Ваші слова - прохання, проблеми, плітки.
Знаєте, це все схоже на звичайні байки.
І після цього мене звинувачуєте,
Егоїсткою часто називаєте.
А я лиш на дзвінки і СМС не відповідаю,
Тому що не хочу, ВІДПОЧИВАЮ!
Уявіть, я маю на це право.
Поспати, випити глінтвейн з приправами.
І вашого ниття слухати не бажаю,
На негатив не зазіхаю.
Проблем і в мене вдосталь,
Та мої, чимусь, виливаються сльозами в постіль.
Стільки сліз, криків, вигорань, і все повз ваші вуха.
А все через те, що ніхто раніше мене не слухав.
Коли я перестану бути желеткою в ваших очах?
Коли перестану тонути в ваших плачах?
Всім вам боляче і не хочеться жити...
А коли я почну говорити?
2021-12-13 20:53:22
3
0