Що хотілось написати...
Люди... Для чого ви взагалі створені?
Від вас стільки щастя і водночас стільки горя.
Коли йдете, навколо лиш об'єкти необізнані,
А я сам на сам із почуттів своїх морем.
Ні, я не жаліюсь,
Для розповідей ви мені не потрібні,
Я не шукаю желетку, в яку можна витерти сльози.
Просто виявляється, що на мене ви зовсім не подібні
І бачачи вас, бути спокійною я не в змозі.
Вас...тебе, ти відгородилась,
Це на тебе я зараз витрачаю свій час.
Я йшла спати, можливо ти мені навіть приснилася б,
Але чомусь почала так необачно витрачати свій словниковий запас.
Знаєш, ми давно не бачились, може ти мене вже й забула.
Та наткнувшись на сторінку я згадала все,
Як добре нам колись було,
І що зараз я відчуваю щось не те.
Я думала швидко тебе забуду,
Давно писала до тебе останнього разу,
Хотіла дати тобі спокій, зникнути з виду,
Знаєш... через те що сталося я відчуваю провину і через це образу.
Мені стало б легше, якби ТИ сказала мені ці слова.
Думки, що я виношувала в собі стільки часу,
Вилились в теорії чужинців, від яких обертом голова.
Знаєш скільки мені довелося вислухати!?
Що я стала між вами, що ти ревнувала,
А саме образливе, що не ти мені про це сказала.
Я не хочу тебе звинувачувати,
Бо тобі важко зараз.
Але й не пожалію
Бо всеодно не стане легше враз
Ти відписала...
Та вибач, зараз Я не відповім.
Мені складно з тобою спілкуватись.
Щоб не злукавити язиком своїм,
"Мені страшно..." - ось, що хотілось написати...
2021-12-07 20:48:09
5
0