11.11
Одинадцятий місяць, одинадцятий день — надто пізно для сонця і рано для свята,
Але люди чомусь ще співають пісень,
Хоча лиця бліді, як пергамент зім'яті.
Я дивлюсь у їх очі та бачу життя, моє місто від радості знов оживає,
Хоча й знає, що досі кипить війна, та немає цьому ні початку, ні краю.
Але в серці так тепло, так мирно, й хто зна? Відчуття, що бої в мить скінчилися, правда.
Мені хочеться свята, обійм, кавуна, і здається, що з містом вернули карту.
Я стою десь у центрі Європи, дивлюсь, як звільнили Херсон, що на Сході країни.
Мені дійсно здається, що це просто сон, і він досі палає, як вся Україна.
Але ні, це не сон, і він знову на волі. Тисячі кавунів та ще більше подяк.
Було б добре, усім нам жити на волі, й повернути кордони до зимніх свят.
2022-11-15 23:28:31
19
3