Декілька літер на чорному
Юлія Богута
Мені б пережити цей день, а більше — мені не потрібно. Подібно до чорного тла, я виділю літери сріблом, Вкарбую його на папері, щоб в темряві марилось світлом. Можливо, усе це дарма, але мої пальці здібні, — Вони можуть надто багато, у них непомірна сила, Що здатна створити світи, і знищити те, що створила — Так легко, подібно до бога, вона на цей світ народила Під тисячу різних віршів. Під тисячу ран оживила, Щоб ті залишились на мить, не прагнучи жити ще більше. Можливо, я теж лиш чийсь вірш. Можливо, і того гірше — Лиш декілька літер на чорному, сповиті чорнилом на пальцях, Змертвілі і просто забуті. Не маючі жодного шансу Дожити хоча б до рання. Попасти на стомлені губи. Застрягти у спраглому горлі і вдаритись звуком об зуби.  Не знаючі жалю та сліз. Не бачивші сліз, сподівання.  Мені б пережити цей день, не ставши чужим мовчанням.
2022-12-13 11:54:11
12
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
Я втонула уже... Літери сріблом. Я просто читала, усе уявляла і розчинялася в цьому вірші👏 в "обране"
Відповісти
2022-12-13 19:18:03
Подобається
Юлія Богута
@Лео Лея у мене чорний блокнот є, з чорними листами. І ручка з сріблястим чорнилом) це не вигадка
Відповісти
2022-12-13 19:25:02
1
Лео Лея
@Юлія Богута Я знаю, ти в блозі писала про це. Але уява малює це все не так приземлено)
Відповісти
2022-12-13 19:26:06
Подобається
Інші вірші поета
4.5.2 Справжнє кохання Алкогольні очі Діалог від руки
Інші поети
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2216
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9077