4.5.2
Чотири. П'ять. Два. Ти кличеш вогонь на себе. Вдягаєш броню на шкіру і тиснеш хутчій на курок. Лежиш у окопах холодних і дивишся в фосфорне небо, Бо хтось запалив його знову, щоб ти назавжди замовк. І ба́йдуже їм, що десь там, тебе ще удома чекають, Дитина, родина і друзі, собака чи вірний кіт. Ці люди не бачили світу, тому вони мовчки стріляють. І ти стаєш сам під кулі, щоб вдома жили без бід. Чотири. П'ять. Два. Я кличу вогонь на себе. Знов пишу вірші про болюче, рятую людські серця. Кричу про важливі теми, збираю на перші потреби, І знаю, що тво́я зброя носить моє ім'я. Така ж невеличка ростом, холодна і б'є прицільно, Вона поміж груди пролізла, пронеслась навиліт, до сліз. Слова мої теж не всесильні, але вони поки що вільні. І я стаю поруч під кулі, щоб більше не бачити гільз. Чотири. П'ять. Два. Ми кличем вогонь на себе. Воюєм як можем, на рівних. Тікаємо вдвох в укриття. Війна не вщухає, палає. Я все ще тримаюсь за тебе. А ти ще тримаєшся дому і знову рятуєш життя. Під нами земля і країна. Наш дім і майбутнє дитини. Обійми стають міцніші, коли в нас зникає час. Ми схожі на смертників, знаєш? На тих, у яких хвилина. Тому стоїмо на своєму. Вогонь не розлучить нас.
03.10.2022
19
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Міхаліна
В саме серденько ❤
Відповісти
04.10.2022, 08:20
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4793
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5520