Самотні кораблі (Song)
Юлія Богута
Куплет: Скільки раз життя нас вниз штовхало, До колін своїх до дна, щоб ми розтали? І ми не знаєм як, і ми не знаєм як ми змогли здійнятись, Зробити подих свій, втекти від сотні слів і попрощатись, Неначе не було усіх зрадливих слів, Неначе не було втонулих кораблів. Приспів: Ми пройшли як шторми в океані — Закохані в чужі, солоні, рвані, голі рани. Ми пройшли як вічність, як цунамі — Знесли сльозами все і залишились десь на зламі. Ми як самотні кораблі, що не торкнулися землі...
2021-12-05 19:23:12
27
30
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (30)
Юлія Богута
@Ігор Баумгартен тоді чому ти тут?
Відповісти
2021-12-06 15:58:25
1
Ігор Баумгартен
@Юлія Богута читав для лікування чи навпаки свого серця.
Відповісти
2021-12-06 15:59:35
1
Юлія Богута
дякую)
Відповісти
2021-12-08 13:21:13
Подобається
Інші вірші поета
Декілька літер на чорному Алкогольні очі Наодинці з мовчанням | Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? Це все не дарма (Song)
Інші поети
Coffee Content
@coffeecontent
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1926
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2284