Все одно
Юлія Богута
Куплет: Мить, і розлетілись уламками щастя, зорі в твоїх потемнівших очах. Ти чуєш страх, ти чуєш біль. Він наче хміль, огортає душу. Плачуть з тобою сумні небеса. Небеса... Приспів: Шквалами штормів кричатиме сердце, Буде зриватись словами на дно. Відчай триматиме декілька терцій, Тоне твоя любов. Все одно. Все одно. Куплет: Рано чи пізно ти знала все зникне, але чому тоді пальці тремтять? Люди живуть, люди несуть, у собі все змертвіле щастя, Мрії про вічну любов в небесах. ______________________________ Audionatix — pop metal
2021-09-15 15:42:46
34
0
Інші вірші поета
Моя втрачена Хоум (Audio) Дотики Чотири. П'ять. Нуль Алкогольні очі
Інші поети
Mira
@mira_sama
Angel Logan
@_Kayla_Logan_
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167