Діалог від руки
Я пропахла тобою, як одяг на теплому тілі. Я ввібрала у себе увесь твій п'янкий аромат. Бо сьогодні ми стали єдині і майже зніміли, Посміхаючись й пошепки ставивши мат. Ми дивились, як Сонце сідає за обрій. Ми співали пісні. Наші руки синіли, як в сніг. Ми були молоді, надто сонні, не горді. Й відчували, як люди збивали нас з ніг. Я пропахла тобою, як вічність пропахла дощами. Як квартири ввібрали буденність, а очі - пейзаж. Ми торкались долонями, потім тримались серцями. І так сталось, - ми майже створили колаж. І розірванні струни нам грали про зоряне небо. І розламані клавіші - рвали минулі думки. Ми мовчали. Й інакшого - нам не треба. Лише спокій. І наш діалог від руки.
2022-12-10 05:27:34
8
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3254
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2661