Діалог від руки
Я пропахла тобою, як одяг на теплому тілі. Я ввібрала у себе увесь твій п'янкий аромат. Бо сьогодні ми стали єдині і майже зніміли, Посміхаючись й пошепки ставивши мат. Ми дивились, як Сонце сідає за обрій. Ми співали пісні. Наші руки синіли, як в сніг. Ми були молоді, надто сонні, не горді. Й відчували, як люди збивали нас з ніг. Я пропахла тобою, як вічність пропахла дощами. Як квартири ввібрали буденність, а очі - пейзаж. Ми торкались долонями, потім тримались серцями. І так сталось, - ми майже створили колаж. І розірванні струни нам грали про зоряне небо. І розламані клавіші - рвали минулі думки. Ми мовчали. Й інакшого - нам не треба. Лише спокій. І наш діалог від руки.
2022-12-10 05:27:34
8
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2214
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9202