Діалог від руки
Я пропахла тобою, як одяг на теплому тілі. Я ввібрала у себе увесь твій п'янкий аромат. Бо сьогодні ми стали єдині і майже зніміли, Посміхаючись й пошепки ставивши мат. Ми дивились, як Сонце сідає за обрій. Ми співали пісні. Наші руки синіли, як в сніг. Ми були молоді, надто сонні, не горді. Й відчували, як люди збивали нас з ніг. Я пропахла тобою, як вічність пропахла дощами. Як квартири ввібрали буденність, а очі - пейзаж. Ми торкались долонями, потім тримались серцями. І так сталось, - ми майже створили колаж. І розірванні струни нам грали про зоряне небо. І розламані клавіші - рвали минулі думки. Ми мовчали. Й інакшого - нам не треба. Лише спокій. І наш діалог від руки.
2022-12-10 05:27:34
8
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3862
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4533