Літак
Намалюй мені цілий літак, хоч малюєш гарячим вогнем. Я не знаю, чому, але все ж, я боюся прокинутись в день, І дізнатись, що він згорів й обернувся в згорілий метал. Бо в ту мить розпочнеться війна, яку кожен із нас не чекав. Не хотів, не просив, і не звав. Обіцяв не дозволити знов. Мені лячно побачити мапу, по якій розіллється кров. Розтічеться по материкам і спотворить землю́ за мить. Мені лячно за цей літак, бо я бачу, що він вже горить. І ще мить, ще єдиний ковток, і не буде куди втікти. І не буде такої країни, до якої б могли б ми піти. Втратять сенси усі діалоги, перемовини й мирні слова. Я не хочу, щоб мапа горіла, щоб почалась нова світова. Написано про візит до Тайваню Ненсі Пелосі. Хай ця світлина буде єдиною з палаючим літаком.
2022-12-13 08:33:09
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Юлія Богута
Відповісти
2022-12-13 17:34:35
Подобається
Лео Лея
Думаю, що все ще не закінчилося. Але нехай просто розвіється, як дим. Без наслідків.
Відповісти
2022-12-13 19:25:02
Подобається
Юлія Богута
@Лео Лея хочеться вірити, що так і буде
Відповісти
2022-12-13 19:25:34
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2492
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2211