По місту зникає світло | Audio
...я...осліпла. Не бачу світла. Не бачу сутінок, що поміж вік, Мовчки спускаються, з краплями граються, щоб знов скотитись на чортовий сніг, Та розірватись снарядом між ніг. Я осліпла. Не бачу світла. Хтось відбирає його у мене. Звуками, герцами, і поміж вени, знову словами криком сирени. Віриш? Я все ще частина системи, тої, що хтось ненароком створив, А потім взяв і усе розтрощив, взяв і як скло об підлогу розбив, Краще б цей бовдур хоч щось зробив, щоб повернути назад той час, Де люди знали життя без прикрас і не боялись кидати між фраз, Сотні бажань у яких хоч був шанс. Зараз же й шансу у них немає. Чуєш, над містом сирена волає, світло людина рукою вмикає, Доки життя поміж пальців стікає. Чуєш це? Так вона ніччю вмирає. Тихо. Як я, що сьогодні осліпла. Бачиш? По місту зникає світло. Бачиш? По місту зникає життя. YouTube: https://youtu.be/jo74OGOvq2M
2023-01-06 12:45:43
9
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8570
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075