По місту зникає світло | Audio
...я...осліпла. Не бачу світла. Не бачу сутінок, що поміж вік, Мовчки спускаються, з краплями граються, щоб знов скотитись на чортовий сніг, Та розірватись снарядом між ніг. Я осліпла. Не бачу світла. Хтось відбирає його у мене. Звуками, герцами, і поміж вени, знову словами криком сирени. Віриш? Я все ще частина системи, тої, що хтось ненароком створив, А потім взяв і усе розтрощив, взяв і як скло об підлогу розбив, Краще б цей бовдур хоч щось зробив, щоб повернути назад той час, Де люди знали життя без прикрас і не боялись кидати між фраз, Сотні бажань у яких хоч був шанс. Зараз же й шансу у них немає. Чуєш, над містом сирена волає, світло людина рукою вмикає, Доки життя поміж пальців стікає. Чуєш це? Так вона ніччю вмирає. Тихо. Як я, що сьогодні осліпла. Бачиш? По місту зникає світло. Бачиш? По місту зникає життя. YouTube: https://youtu.be/jo74OGOvq2M
2023-01-06 12:45:43
9
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3060
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5839