Інтермецо (Song)

Юлія Богута

Краще мовчи, ніж знову клич на скелі мої думки. Ти знову тут, на валунах чекаєш. Такий чужий, однаковий, сталевий і незламаний. Закутий у ногах базальтових, незмінних і змертвілих. Таких як і душа твоя, таких як твоє серце. Все кличиш диким голосом, співаєш інтермецо Між сушею і морем занадто мало слів. Занадто, занадто мало простору і правди між грудей. Я йду по дну солоному до твоїх марних скель. Розбитися... І знищити тебе. Музика: Floating Home — Brian Bolder

2022-01-08 15:06:28

Інші вірші поета

Я не хочу жити в підручнику (Audio) Чому ти настільки моя? (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?) Вічність Декілька літер на чорному

Інші поети

Jimka_05

@Jimka_05

Олеся Шевчук

@Olesyya

White_Fox_

@White_Fox_

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5640

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2661