За мить розпочнеться війна
Юлія Богута
За мить розпочнеться війна, розтануть останні сніги. Вода перетвориться в кров, що ллється з чиєїсь руки. А вчора тримала вона, за пальці своїх дітей. Якби ж тоді знала вона, що завтра уже не прийде. Хтось стріляє поміж груди, Кулями несе біду. Марить смертю і сльозами. Я ж — ненавиджу війну. За мить розпочнеться війна, закінчиться віра в любов. Краса не врятує цей світ, цей світ не врятує ніщо. А десь проростає трава між гільзами, що не знайшли. Якби ж тоді знали вони, за що помираємо ми. Хтось стріляє поміж груди, Кулями несе біду. Марить смертю і сльозами. Я ж — ненавиджу війну.
2022-02-23 19:29:17
25
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Богута
@О Т Вот бы.
Відповісти
2022-02-23 19:45:52
2
Інші вірші поета
Втома Божевільна Невиліковна Кохати Україну
Інші поети
Rogachova
@Rogachova
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3996
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1947