Forbidden love
Clary Lorraine
Forbidden love,its what we had my beloved dove.Your kiss,made me feel a bliss.Your smile,lit up the world even on the darkest of days.You were my light in the darkness,my air when I couldn't breath.You looked Beautiful,the way your eyes glistend in the sun.Your laugh,that echoed in my head.When you turned away,I felt more then pain,I felt as if I was fading away.Slowly,I lost hope in your return,and my heart burned and the ashes found it's way to your heart,but you can't love what is unlovable,you can't love me when there is nothing left of me. There might be errors,but I tried my best as I do not speak English very well. ~clary
2020-05-15 15:18:21
24
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Clary Lorraine
@POET UNKNOWN thank you soo much💖😘
Відповісти
2020-05-18 17:13:02
4
POET UNKNOWN
@Clary Lorraine 💕💞
Відповісти
2020-05-19 09:10:32
2
Mehak Kapoor
would you like to publish your content in book as a co author if interested then message me on Instagram @girlslife745 or message me at whatsapp+91 7087335829
Відповісти
2020-12-28 13:52:17
Подобається
Інші вірші поета
Love?
Інші поети
Sergei Germanchuk
@sergei_germanchuk
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1561
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3048