Ідіоти
(18+)
Яких же дебілів земля носить, Як їх рідні батьки виносять? Вони несуть лише зло в маси Їх місце за містом, на трасі! Дайте двохстволку, або АКА сорок сім, І патронів купа, щоб стало всім. Почищу країну від ідіотів всяких Щоб не робили вчинків дурацьких. Скажу тобі просто ти лох, Просто ти один із трьох Ти гірший, просто сучий потрох І в голові тільки, динамітний порох. Підпалю, щоб ти у пеклі горів, Підірвався і в небо злетів. А те, що лишиться, на асвальт На тебе і твою банду, мені плювати! Розбий свою голову об кут, Таку ж як розгорнутий тупу. Нехай мозок на цемент випаде А цегла зверху на нього впаде. Половину слів ти не зрозумієш, Бо мозку, свого вже давно не маєш Керуєшся інстинктами, дай-дай, А за це получиш ху...
2018-07-07 05:59:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208