Повний автобус
Юрий Тим
Автобус їде, народу прибавляється, Все більше і невіднімається. А місце вже кінчається. А хтось на зупинці залишається... Залишається і вже неповертається Туди де всі іде Де ніхто вже незнайде Де шум і тиша за одне. Залиште, їх уже не повернути, Не треба свої сльози лити, Треба триматися й терпіти, Завжди знайдеться кому підтримати. Зупиніться тут, я хочу вийти, Щоб не бачити сліз і війни. Тут тільки ненависть і злоба Зупиніться, я вийду на небо. А колеса крутяться, Їх неможна зупинити. Тільки одне залишається. Вижити, а може жити? Автобус їде, народу прибавляється, Все більше і невіднімається. А місце вже кінчається. А хтось на зупинці залишається...
2018-07-07 05:48:32
1
0
Інші вірші поета
Мій марс В голос Ідіоти Мітки
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12508
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546