Ad Mortem
Я біг вперед і все вперед,
Однією думкою пройнЯтий:
Я лиш хотів знайти де смерть
Мене не зможе відшукати.
Із серцем, наче камінь, біг
Отак, надією пройнятий.
Крізь ліс дорога та вела.
І місяць, бачачи мої блукання,
Світив мені, хоч я і знав...
Я добре знав, що все це марно.
Із серцем, наче темінь, біг
Отак, я світлом тим пройнятий.
І на шляху мені зустрілась тінь,
Одягнена в багрові шати.
І я спитав її: "О тінь,
Скажи де спокій відшукати?"
Отак, зі страху тремтячи,
Спитав я, неминучістю пройнятий.
І відказав мені той дух:
"Де горизонт і власна тінь
Тебе не зможе наздогнати,
Знайдеш ти спокій у душі,
Що його ти зажадав пізнати."
Отак, обманутий я смертю, біг,
Увесь надією втекти пройнятий...
2021-03-15 17:10:26
5
0