Ad Mortem
Щоденник меланхоліка
Я біг вперед і все вперед, Однією думкою пройнЯтий: Я лиш хотів знайти де смерть Мене не зможе відшукати. Із серцем, наче камінь, біг Отак, надією пройнятий. Крізь ліс дорога та вела. І місяць, бачачи мої блукання, Світив мені, хоч я і знав... Я добре знав, що все це марно. Із серцем, наче темінь, біг Отак, я світлом тим пройнятий. І на шляху мені зустрілась тінь, Одягнена в багрові шати. І я спитав її: "О тінь, Скажи де спокій відшукати?" Отак, зі страху тремтячи, Спитав я, неминучістю пройнятий. І відказав мені той дух: "Де горизонт і власна тінь Тебе не зможе наздогнати, Знайдеш ти спокій у душі, Що його ти зажадав пізнати." Отак, обманутий я смертю, біг, Увесь надією втекти пройнятий...
2021-03-15 17:10:26
5
0
Інші вірші поета
Я кличу смерть... Колискова Інфанта Ми жили і вмирали...
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16332
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2122