Все, що нас вбиває
Щоденник меланхоліка
Так важко часом встати і поглянути на правду, А вона часом вбиває наші щирі сподівання. Світ ще дихає, хоч не на повні груди, небо мерехтить зірками, А ми йдемо далі із розбитими серцями. Мертве місто, мертве місто. Тут так тихо і так тісно.... Втрачені години нам загрожують щоднини. А ми б'ємось із собою кожну ніч і кожен день Проте питання все ж у тому, хто покладе цьому кінець. Цей світ - будинок із примарами Хоча примари тут ми Живемо, йдемо, стаючи химерами. Цей світ давно не дім І я, і ви вже тут як гості, Біжимо вперед, позаду залишаючи лиш простір. Часом так важко прийняти той факт, що все вмирає І вогонь в душі згасає, ми програли, все зникає. І так хочеться моментами відчути, що ще є надія, Але часом здається, що це лиш наступна мрія.... Так важко часом встати і поглянути на правду, А вона часом вбиває наші щирі сподівання. Світ ще дихає, хоч не на повні груди, небо мерехтить зірками, А ми йдемо далі із розбитими серцями.
2021-03-02 08:53:46
1
0
Інші вірші поета
Продавець облич Інфанта Колискова Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes
Інші поети
Vici Queen
@BlackBeauty17
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7044
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5944