Хто ти?
Хто я? Де я? І навіщо? Сім'ю не хочу покидать! Просто йду, очима бачу: Одна лиш пустіш, темний відчай. І незнаю я навіщо. Іноді з'явилися образи- Світло у душі одразу. Люди... Друзі! Мої друзі! Ми ж усі в одному крузі! А... Ні вже... Не визнають мене і я їх, Та, все-одно іду, йдучи ногами крізь нічого. І ніхто вже не хвилює, бо нікого я не знаю. Вже 16 ніби є, проте пам'ятаю лише як звали, ніби... Колись ці люди мене підштовхували любити; інтригували, цінували. Але зараз я лиш думка, яка нікого не цікавить. І просто йду, гадаю, щось хочу поміняти, зацікавити себе. Проте, я лише ніхто – лиш думка тіла-шапіто...
2021-12-19 12:32:22
4
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5642
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1261