Хто ти?
Псина
Хто я? Де я? І навіщо? Сім'ю не хочу покидать! Просто йду, очима бачу: Одна лиш пустіш, темний відчай. І незнаю я навіщо. Іноді з'явилися образи- Світло у душі одразу. Люди... Друзі! Мої друзі! Ми ж усі в одному крузі! А... Ні вже... Не визнають мене і я їх, Та, все-одно іду, йдучи ногами крізь нічого. І ніхто вже не хвилює, бо нікого я не знаю. Вже 16 ніби є, проте пам'ятаю лише як звали, ніби... Колись ці люди мене підштовхували любити; інтригували, цінували. Але зараз я лиш думка, яка нікого не цікавить. І просто йду, гадаю, щось хочу поміняти, зацікавити себе. Проте, я лише ніхто – лиш думка тіла-шапіто...
2021-12-19 12:32:22
4
0
Інші вірші поета
План Чи варте це все того? нескінченність Леді зі шрамом на обличчі
Інші поети
Ghost Know
@Ghost_Know
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3868
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11387