Спочатку темрява була, А потім Бог поплескав двічі, Світло вдарило у вічі- То з'явилися зірки. Полатав Господь дірки, Метеори у купки. І планети утворив З усяких  каменів шматів. На одній, подумав він, Буде жити божий син. Невіддомо як, з піску, Він створив душу людську. Та одразу усміхнулась Й гратися в Раю метнулась. Так, ширяючи, сміялась, Доки не засумнівалась. Господь дитину зрозумів, З ребра дружину їй створив. Танцювали ті і грали, Ледве ноги не ламали. Господь сказав про злющий плід, Що чипати їм не слід. Їх Адам і Єва звали, Тих, що в райських кущах грали. Так і жили, веселились, Доки зі Змієм не зустрілись. Та тварюка язиката Підмовляла скуштувати Плід, заборонений отцем. Ті ж не мали волі діти, Не вміли головой владіти. Та й послухались дурнії, Божі дітки молодії. З'їли плід і побліділи: Все таємне зрозуміли. Господь все бачив, розізлився, Зміїв замисел накрився. Хоча, ні. Усе вдалося- Людське вигнання відбулося: Малих пустив отак із Раю- "Нехай без мене виживають!" Далі, знаєте самі! Жили тихо ті малі Та дітей понаробляли. Розвивалися сім'єю, Велитенською своєю. Так росли і розмножались, До семи мільярд добрались! Боженьки для них немає- Народ коріння забуває. Подумав, злий якийсь мужик, Що цій планеті треба "вжик". Та й вирішив зробити дядько, Велечезну бомбу "Катьку". Щоби падала й БАБАХ! Ідея ця блаженна, страх. Дуже швидко розійшлася Штука підривна якася. Розметали, мов горіхи- Не було воєнним втіхи. Рішили зброю перезвати, "Атомною" величати. Почались великі війни, Дружби стали не надійні. Різав брату брат горлянку, Пили братську кров зі склянки. Божим дітям було мало Далі душі холодали. Люди, наче звірі стали, Один- одного вбивали. Господь не міг їх зупинити І те що прагнули творити. Рятунку точно вже нема, Безсила совість та людська. Дві війни страшні скінчили, Тепер третю починають. Бога мир зробить молили, Та він уваги не звертає... Билися усі до сміху, Отака є людська втіха. А почалося все з того, Що забули діти Бога.  Доки народ в добро вірить- Доти зло не заподіїть. Отакі ці люди "добрі", "Чистословні" і "хоробрі". Тож подумай ти спочатку, Як вславлятимеш нащадків- Подоби божих тих дітей, Що не згадають свого татка! Спочатку темрява була? Авжеж! І зараз тут вона.