Леді зі шрамом на обличчі
Коли ти заходиш у дім До свого найліпшого друга, Ти завжди бачиш у нім Леді зі шрамом грубим: Вона завжди з усіма, Не дозволяє нікому суму. Проте, тим часом, сама Прислухається до білого шуму. Ця звичка у неї з минулого — Дозволяє уникнути болю, Щоби рану з давно забутого Не прикрасити новою. Ти говоритимеш до неї, Перекрикуючи гул в голові. Та вона довіряє гулу, ні — Не тобі. Ти підеш із нею додому, Тримаючи леді за руку. Вона зачинить двері від "втоми". Зачинить до першого стуку.
2025-02-25 16:35:54
0
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2585
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1911