Божевілля
Як же добре інколи запутатись в емоціях
І впасти на ліжко втомлено,
Спустити руки, наче так і задумано,
І сказати дуже ніяково,
Наче перед собою маєш стадо голів,
Що чекають твого голосу:
"Я не можу. Я вже здаюся.
Відчепіться, я хочу покою!"
Отак і прорюмсати пів ночі у подушку,
Вдавати нещасну і вигорівшу повністю.
Бувають миті, коли не втішить мистецтво,
Коли не візьмеш до руки і пензля,
Коли струни гітари до болі колючі
І коли книга не варта ночей.
Життя, як обман, вчить виживати
Та хто знає, де цьому край.
Хочеться інколи просто кричати,
Кричати у даль, де ніхто не побачить.
2021-08-02 20:55:52
9
0