До тебе...
Дарина Дорогань
Чому до тебе думка лине Щодень і щоночі? Чому тобою жити хочу Як тільки сходить сонце? Чому кохати я без тями Ще досі не можу? І лягають пустими рядами Мої не доспані ночі. Чому пишу люблю, Коли насправді кохаю??? Чому для мене ти — Найкраща радість для душі? Чому зі мною ти Так близько й так далеко? Чому... Скажи мені... Так любить тебе нелегко?
2021-04-06 19:00:55
15
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Марія Міль
Я всіх хвалю, і всіх люблю, тож це не жарти
Відповісти
2021-04-06 19:03:31
1
Ніколас Велес
Можна починати заздрити тому загадковому йому?
Відповісти
2021-04-06 19:08:19
1
Дарина Дорогань
@Ніколас Велес а ти почни)
Відповісти
2021-04-06 19:17:57
2
Інші вірші поета
Сонне місто Звертання до "Я" Впустила нить Люблю
Інші поети
Juli Tenera
@Poetess
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15675
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4334