Від серця аж до людей

Дарина Дорогань

Щоб не було — малюй і живи, Щоб не було — вічно твори. Як би не було на серці пусто, Нехай на полотні фарба ляже густо. Нехай заграє там симфонія Баха чи Людвіга ван Бетховена. Моцарта, а може і Скорика Буде пронизана твоя риторика. Риторика рук, що постійно працюють, Як вічний двигун — мазки ті танцюють. Ти так винаходиш кожен шедевр, Що лине від серця аж до людей.

2021-12-03 06:01:18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ярина Михно

Вау😚

Відповісти

2021-12-03 06:02:25

Стефанія Судомора

😍

Відповісти

2021-12-03 11:47:31

Інші вірші поета

Сонне місто Буду Поряд Твій подих ніжний

Інші поети

K N

@Nata_Kuchera

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1217

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1432