Люди щоразу стрічають людей
Люди щоразу стрічають людей, Вони витрачають на них дні, години. Одного разу я зустріла тебе І зрозуміла, що буду вічність жити! Люди переймаються за взаємність Інколи ще за любов і безпеку Мені достатньо погляду твого, Щоб зрозуміти всю сутність кохання. Люди переймаються за швидкість, Раціональний розвиток, «не поспішити». Я ж з тобою забуваю про значення«час», Ми пливемо своєю течією життя. Люди часто забувають про кохання, Беручи зайвий келих вина… Ми ж розпалюємо щодня це багаття Палкої любові, турботи й пізнання. Люди знаходять з-поміж себе рідних Один для одного, мов нерозлучні. Для мене ж найрідніше твоє серденько, Твої міцні обійми й палкі кохані вуста. Так би й спала з тобою до ранку, Вкутавшись лише в твої обійми. Знаю, що буде це не востаннє, Коли я зізнають в своєму коханні..
2024-08-12 22:16:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5593
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2581