Сонне місто

Дарина Дорогань

Таке сонне місто в суботу, вранці, Люди зівають і кудись спішать, А деякі, як на голках, чекають відправки — Їхні очі палають й горять. Я сиджу серед людей і не розумію, Чому життя таке швидкоплинне І в чому секрет існування мого. *** Всі спішать на крайній трамвай, Що насолодитись миттю довше. *** Таке сонне місто в суботу, вранці, Пронизую його крізь пальці. Люди дивляться і не знають, Що чекає їх далі, а потім... Вони розгубились і десь заблудились В пізнанні своєї свідомості. Як жаль тих людей, які не знайшли Дороги назад чи початкову точку. Та власне, з чого почалось отаке от блукання? З цікавості дикої, а згодом пізнання Страхіття того, що чекає, тримаючи за пальці. Таке сонне місто в суботу, вранці...

2021-12-11 18:20:50

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Мілена_Мі

Атмосферно! 💫

Відповісти

2021-12-11 18:21:26

1

Дарина Дорогань

@Мілена_Мі дякую 💫

Відповісти

2021-12-11 18:24:09

1

Стефанія Судомора

ваау 😍

Відповісти

2021-12-11 19:31:17

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11493

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4926