Сонне місто
Дарина Дорогань
Таке сонне місто в суботу, вранці, Люди зівають і кудись спішать, А деякі, як на голках, чекають відправки — Їхні очі палають й горять. Я сиджу серед людей і не розумію, Чому життя таке швидкоплинне І в чому секрет існування мого. *** Всі спішать на крайній трамвай, Що насолодитись миттю довше. *** Таке сонне місто в суботу, вранці, Пронизую його крізь пальці. Люди дивляться і не знають, Що чекає їх далі, а потім... Вони розгубились і десь заблудились В пізнанні своєї свідомості. Як жаль тих людей, які не знайшли Дороги назад чи початкову точку. Та власне, з чого почалось отаке от блукання? З цікавості дикої, а згодом пізнання Страхіття того, що чекає, тримаючи за пальці. Таке сонне місто в суботу, вранці...
2021-12-11 18:20:50
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мілена_Мі
Атмосферно! 💫
Відповісти
2021-12-11 18:21:26
1
Дарина Дорогань
@Мілена_Мі дякую 💫
Відповісти
2021-12-11 18:24:09
1
Стефанія Судомора
ваау 😍
Відповісти
2021-12-11 19:31:17
1
Інші вірші поета
Як же було добре Звертання до "Я" Люблю Він був не такий як інші
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8382
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3901