Сонне місто

Дарина Дорогань

Таке сонне місто в суботу, вранці, Люди зівають і кудись спішать, А деякі, як на голках, чекають відправки — Їхні очі палають й горять. Я сиджу серед людей і не розумію, Чому життя таке швидкоплинне І в чому секрет існування мого. *** Всі спішать на крайній трамвай, Що насолодитись миттю довше. *** Таке сонне місто в суботу, вранці, Пронизую його крізь пальці. Люди дивляться і не знають, Що чекає їх далі, а потім... Вони розгубились і десь заблудились В пізнанні своєї свідомості. Як жаль тих людей, які не знайшли Дороги назад чи початкову точку. Та власне, з чого почалось отаке от блукання? З цікавості дикої, а згодом пізнання Страхіття того, що чекає, тримаючи за пальці. Таке сонне місто в суботу, вранці...

2021-12-11 18:20:50

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Мілена_Мі

Атмосферно! 💫

Відповісти

2021-12-11 18:21:26

1

Дарина Дорогань

@Мілена_Мі дякую 💫

Відповісти

2021-12-11 18:24:09

1

Стефанія Судомора

ваау 😍

Відповісти

2021-12-11 19:31:17

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3519

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1884