Впустила нить
Мені здається я випустила нить,
За яку так сильно трималась.
Здається навкруги все сізо-страшним
І інколи абсолютним обманом.
Я випустила ту срібну нить
І падаю сама до безодні.
Пробач, не зміг вберегти,
Те, що Ти називаєш любов'ю.
Пробач, я чесно, не знала,
Що буде такий от кінець.
Я в безодні почуваюся мляво,
Не бачу ні ниті, ні світла, Отець.
"Де ти?" - кричу я крізь тумани,
"Де ти?" - відбиває в ехо цей ліс.
Я заблукала в клубку ночі цієї,
Не можу знайти я Тебе, відізвись!
Мене веде непомітний Взірець,
Він шепче дорогу на вухо.
Він каже мені: "Це не кінець,
Ти маєш мене тільки слухать."
Прямую за голосом таємним і тихим,
Що так прориває наскрізь.
Здається я бачу світла меркання,
Здається, я пізнаю власну душу.
- Не звертай на ліво, прямо іди,
І весь час — не тільки зараз,
Іди по стовбуру міцному й товстому,
Не звертай на гілля неправдиві й ламкі.
Я слухаю Його, Йому я служу,
Нехай і зараз не завжди з Тобою.
Я серцем і духом віддаюсь лиш Йому
І вірю, що спасіння Його обрету.
2022-02-01 17:49:41
7
0