ПІСЛЯ СВІТЛА
небесний купол тріснув, наче скло, і сиплеться додолу чорним градом. останнє світло в попелі щезло, лишивши світ з його смертельним ядом. закам'яніле сонце в петлі радіаційних хмар гасне тихо. застигли тіні мертві на землі, немов печатка атомного лиха. холодний промінь ріже далину, пронизує повітря крижаною кров'ю. природа одягла свою труну, окутавшись могильною імлою. годинник б'є останні кроки дня, а морок в'ється чорною рікою. тоне світ у вирі забуття, і тиша стала богом над пітьмою.
2025-02-08 21:44:32
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1487
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1626