ПІСЛЯ СВІТЛА
небесний купол тріснув, наче скло, і сиплеться додолу чорним градом. останнє світло в попелі щезло, лишивши світ з його смертельним ядом. закам'яніле сонце в петлі радіаційних хмар гасне тихо. застигли тіні мертві на землі, немов печатка атомного лиха. холодний промінь ріже далину, пронизує повітря крижаною кров'ю. природа одягла свою труну, окутавшись могильною імлою. годинник б'є останні кроки дня, а морок в'ється чорною рікою. тоне світ у вирі забуття, і тиша стала богом над пітьмою.
2025-02-08 21:44:32
0
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3245
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5529