КОЛО БОЛЮ
у кожнім серці причаївся звір,
готовий вирватись в слушну годину.
ми носимо святий і чистий вид,
а в думках ріжемо чиюсь дитину.
бачив як невинність помира
в очах дитини, що катує кішку.
і розумів - народжується мла,
що поглинає душі крок за щіпку.
хотілось крові, помсти і вогню,
зірвати шкіру з клятого малого.
але тоді я сам себе зміню́
на монстра, що не знає вже живого.
ми всі - раби захованих бажань,
де світло бореться із темним змістом.
і скільки б не було святих зізнань,
звір просить крові з тихим свистом.
бо що є зло? лиш відповідь на біль,
що множиться в безодні поколінь.
і кожен кат був жертвою доволі,
а жертва мріє стати катом долі.
2025-02-13 07:46:02
0
0