ДИХАЛА КРОВ'Ю
ніхто і ніколи
(18+)
ти дихала кров'ю, як квіти весною а я розривав тишу ножем моє серце, мов куля, кружляло з тобою щоб впасти в обійми твоїх проблем твоє горло немов струни, що ріжуть на дотик пісня тремтить у порожніх очах ти плакала сонцем, а я безтурботний малював нас вбивством у вічних снах леза ковзали, як дощ по бетоні торкалися правди у плоті й кістках ми пили кохання, згоріле у слові і смерть танцювала між нами у свічках ти кричала у тишу, мов ангел без віри я цілував смерть, як найкращого друга ми впали у безвість, оголені й щирі і кров наша злилась в єдину картину
2025-01-22 20:20:21
0
0
Інші вірші поета
ПІСЛЯ СВІТЛА НЕ РОЗУМІЄШ ЦВИНТАР ЛИШАЮЧИ ДІРИ
Інші поети
XBero X
@b7ero
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4013
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515